Психолого-педагогічні рекомендації

 

Психолого-педагогічні рекомендації учителям-предметникам та класним керівникам щодо роботи з обдарованими учнями, учнями «групи ризику» та учнями, які мають високий і низький рівень знань з предметів

 

Рекомендації щодо роботи з обдарованими учнями учителям-предметникам та класному керівникові:

 

  1. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.
  2. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
  3. Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
  4. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.
  5. Підхоплюйте думки учнів та оцінюйте їх тут же, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо.
  6. Підсилюйте інтерес учнів до нового.
  7. Навчайте учнів систематично оцінювати кожну думку. Ніколи не відкидайте її.
  8. Не вимагайте запам'ятовувати схеми, таблиці, формули, одностороннє рішення, де є багатоваріантні способи.
  9. Створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви.
  10. Навчайте доводити почате до логічного завершення.

 

Проте, слід пам’ятати:

  1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .
  2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .
  3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей — звичайно, неприпустима.
  4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

 

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які мають високий рівень знань: 

 

1. Зусилля вчителі повинні бути спрямовані на формування стійкої мотивації досягнення успіху, з одного боку і розвиток навчальних інтересів з іншого.

2. Формування стійкої мотивації досягнення успіху можливо з підвищенням самооцінки школяра (тим самим самооцінка відіграє позитивну роль в утвердженні особистості дитини як школяра в посильних для нього видах діяльності).

3. Подолання невпевненості школяра в собі, тобто рекомендується ставити перед учнем такі завдання, які будуть йому посильні, здійснимі і відповідати його можливостям.

4. Намагатися обчислити ті сфери діяльності, в ході виконання яких учень може проявити ініціативу і заслужити визнання в школі.

5. Рекомендується закріпити усвідомлення школярем наявних у нього досягнень і успіхів.

6. Корисно заохочувати, відрізняти і фіксувати найменші удачі дитини у навчальній діяльності (тим самим не дати закріпитися новим невдачам).

7. Докладне обґрунтування поставленої оцінки, а також виділення критеріїв, за якими йде оцінювання, щоб вони були зрозумілі самому учневі.

8. Формування навчальних інтересів (додатковий розвиваючий матеріали, звернення до безпосереднього життєвому досвіду, широке використання власних спостережень, використання на уроці наочного матеріалу).

 

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які мають низький  рівень знань: 

 

  1. Необхідно формувати індивідуальний підхід до таких учнів при дозуванні домашнього завдання, визначенні варіантів класних і контрольних робіт, враховувати ступінь їх підготовленості.
  2. Давати учневі на обдумування поставленого питання невелику кількість часу;
  3. Не змушувати відповідати новий, тільки що засвоєний на уроці матеріал;
  4. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень сформувати впевненість у своїх силах у своїх знаннях, у можливості вчитися;
  5. Слід обережно оцінювати невдачі учня;
  6. Бажано щоб відповіді таких учнів були письмовими, а не усними.

 

 

Рекомендації учителям-предметникам та класному керівникові щодо роботи з учнями, які відносяться до «групи ризику» та мають проблеми психолого-педагогічного характеру: 

 

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, що потребує взаємодії з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації..

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей «список» в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

6. Намагайтесь запобігти у себе думку про безнадійну педагогічну занедбаність того чи іншого учня. Вселяйте в себе віру, що «важкий» вихованець є потенційним носієм багатьох позитивних якостей. У ході перших контактів з такою дитиною виявіть доброзичливу зацікавленість, повагу, відкинувши можливе упереджене ставлення до неї.

7. Добре ознайомтесь з умовами життя учня вдома, особливостями спілкування в школі, поза її межами, з батьками. Та й найголовніше – виявіть джерело, причини, що призвели до морального захворювання учня.

8. Вивчіть позитивні якості вихованця, його схильності, уподобання, інтереси

9. Будь-що намагайтеся полюбити дитину за те, що вона людина. Виявіть доброту, чуйність, порядність, щоб протистояти негативізму, з яким учневі доводиться зустрічатись у спілкуванні. Це і буде застосування методу «вибуху», який може сприяти досягненню добрих виховних результатів за порівняно короткий строк. Спрямовуйте на таку діяльність усіх вчителів, вихователів класу.

10. Постійно включайте вихованців у колективні справи класу, спортивні команди, давайте посильні доручення, підкреслюйте їх значення для успіху всього колективу.

11. систематично працюйте з батьками, щоб спільно забезпечити позитивний педагогічний вплив на важковиховуваного, єдність зусиль на ґрунті доброти, поваги.